Патологічна стираємість зубів
Форми, стадії, діагностика і лікування

Стираємість зубів, всупереч поширеній думці, є цілком нормальним фізіологічним процесом.

За умови, що вона протікає природно і поступово.

Коли ж спад твердих тканин зуба значно прискорюється в порівнянні з нормою, стоматолог говорить про розвиток хвороби.

Ім'я їй патологічна стираємість зубів, за останніми даними захворювання вражає майже 10% населення планети і часто має незрозумілі причини.

Що собою являє патологічна стертість твердих зубних тканин і як її лікують в мережі стоматологічних клінік Люмі-Дент?

Про те, як патологія виникає, до чого призводить, і чому її лікування є важливим - наш матеріал.

Фото. Стоматолог ортопед Дністранський В.І. з пацієнтом

Причини підвищеної стіраємості емалі зубів

Патологічна, вона ж сильна, інтенсивна або підвищена стертість зубів - це стан, при якому спостерігається занадто швидке стирання зубів: спочатку убуває емаль, за нею - дентин.

Причому коли справа доходить до дентину, швидкість убутку зубних тканин значно зростає, так як дентин є більш м'яким за структурою, і стирається швидше.

Причини, які викликають розвиток патології, в стоматологічній практиці часто ділять на дві великі групи.

Перша - внутрішні причини, коли підвищена патологічна стертість спровокована аномаліями або дефектами стану самого організму людини.

Друга група - причини, пов'язані з поведінкою, звичками, оточенням, способом життя.

Внутрішні причини, на фоні яких імовірна патологічна стертість

Серед внутрішніх факторів, через які може проявитися патологічна стертість твердих тканин зубів:

• спадковість;
• аномальний гіпертонус м'язів обличчя;
• порушення ендокринної системи;
• дисфункції щитовидної залози;
• гіпофункція статевих залоз;
• парафункції апарату ротової порожнини (підвищені навантаження на блок жування, викликані скреготінням зубами);
• травматичний або прямий прикус;
• дефіцит мінералів (аномалії розвитку, коли емаль і дентин отримують недостатньо необхідних речовин).

У 80% випадків посилена стираємість зубів пов'язана з генетичною схильністю і перевантаженнями лицьових м'язів.

Практично завжди разом з патологією лікар діагностує і порушений прикус (в половині випадків - прямий).

Фото. Результат роботи стоматолога ортопеда Мішура Є.В.

Зовнішні причини

Шкідливі звички жувати олівець, ковпачок від ручки або інші предмети можуть спровокувати стирання.

Спад зубних тканин стає можливим при функціональному перенавантаженні апарату жування, пов'язаним з відсутністю декількох зубів, неправильним протезуванням, недостатньо якісним доглядом за ортодонтичними конструкціями, встановленими виправити прикус.

До поведінкових факторів належать також:

• зловживання твердими продуктами (велика любов до горішків, насіння, сухариків);
• неправильний вибір зубної пасти (абразивні суміші стирають емаль);
• променевий вплив (призводить до ослаблення твердих тканин зуба);
• професійні шкідливі фактори;
• недосип і часті стреси (сприятливе середовище для розвитку підвищеної дратівливості, а на її фоні патологічно висока стираємість зубів через часте стискання щелеп і скреготіння зубами - справа часу).

Патологічна стертість зубів та її ознаки

Ознаки, якими супроводжується велика стираємість зубів, залежать від ступеня розвитку захворювання.

Перші чинники - чутливість зуба, реакції на холодне і гаряче, зміна співвідношення рядів (прикус деформується).

Далі розвивається дисфункція скронево-нижньощелепного суглоба (клацання при відкриванні-закриванні рота), може виникати сильний біль під час руху щелепами.

Для більш пізніх стадій характерні головні болі, печіння кінчика язика, зниження слуху, сильна реакція на будь-який подразник (сіль, фруктові кислоти, цукор).

Патологічне стирання може привести до зміни зовнішнього вигляду хворої людини.

Нижня третина обличчя зменшується, кінчики губ опускаються, через зменшення коронки зуба при посмішці формується так званий ефект беззубого роту.

Людина виглядає значно старше, навіть якщо її вік далекий від похилого.

Фото. Під час прийому пацієнта

Типи

Некаріозний характер захворювання ускладнює його класифікацію - більшість патологій такого класу мають незрозумілу природу (їх діагностика теж ускладнена).

Проте патологічна стертість зубів має свої типи, форми і різну ступінь розвитку.

За типами її ділять на три групи:

• велика стираємість зубів горизонтального типу (емаль і дентин шар за шаром зменшуються по горизонталі);
• вертикальна патологічна (підвищена) стираємість зубів (зустрічається вкрай рідко);
• змішана патологічна стертість по горизонталі і вертикалі одночасно.

Форма патології може бути одною з двох: генералізована і локалізована.

Перша зустрічається частіше, вона зачіпає відразу весь ряд або більшу його частину.

Патологічна стертість зубів в локалізованій формі - це сильна зношуваність тканин одного зуба, або групи зубів.

Класифікація

Класифікація за ступенями виділяє три або чотири стадії розвитку.

Перша ступінь характеризується стиранням лише емалі по ріжучому краю зуба і спад жувальних горбів.

Друга стадія - це повна стертость горбів, дентин вже голий і інтенсивно втрачається в обсязі, до третини коронки відсутiй.

На третьому ступені висота коронки зуба зменшена на 2/3, спостерігається сильна чутливість, хворобливість суглобів.

Остання стадія супроводжується повним стиранням окремих зубів (аж до ясен або шийки), хворобливими синдромами, головними болями, може періодично спостерігатися підвищена температура тіла.

Постійний дискомфорт може привести до початку депресії, загострення хронічних хвороб, рухомсті лібідо.

Діагностика

Патологічно підвищена стертість емалі зубів може протікати по-різному, але найчастіше її симптоми виражені дуже яскраво.

Першими страждають жувальні виступи премолярів, у фронтальній частині швидше за все стираються піднебінні відділи та ріжучі краї.

По мірі розвитку неприємної хвороби стоншується емалева поверхня різців знизу.

Щоб визначити ступінь, з'ясувати, яка у хвороби форма, зрозуміти особливості прогресу, переконатися, що це саме патологічна стираємість, в стоматологічних клініках Люмi-Дент проводять комплексне обстеження.

Фото. Цифрове сканування в процесі роботи

Діагностика може включати:

• сканування ротової порожнини (або зняття зліпків);
• комп'ютерну томографію;
• гнатологічне дослідження.

Лікування завжди проводиться індивідуально, тут вкрай важливо перевірити прикус, вивчити причини його неправильного розвитку, визначити ступінь прогресу.

Патологічна стертість зубів: ортопедичне лікування

Лікування прискореного стирання зубних рядів лежить в площині стоматологічної ортопедії.

Виправляти прикус на 2-4 стадіях вже не видається можливим, тому залучення до процесу ортодонта потрібно рідко (при незначному пошкодженні емалі).

Ортопедичне ж лікування (протезування) обов'язково має бути комплексним - воно включає пошук і усунення провокаторів (умов, на тлі яких виникла патологічна надмірна стираємість нижніх зубів), відновлення втрачених тканин, нормалізацію прикусу.

Якщо захворювання не привело до істотного спаду висоти зуба (вона зменшена не надто сильно), ортопедичне лікування обмежиться застосуванням індивідуальних кап.

Фото. Ортопедичні індивідуальні капи

Їх треба носити або вночі, або цілодобово, щоб виправити прикус і забезпечити якісне розслаблення жувальних м'язів (чиє високе навантаження призвело до патології).

Лікування починаючи з другої стадії

Якщо патологічна стертість вже привела до помітних змін форми і розміру зубів, виконують протезування.

Часто - після попередньої підготовки: щоб лікування було максимально ефективним, перед установкою протезів необхідно виправити знижений прикус.

Для цього теж використовують капи (цілодобове носіння), які потрібно застосовувати протягом 2-3 або 10-18 місяців.

Тільки після цього виконують протезування коронками, мостоподібними конструкціями або (оптимальний варіант, якщо надясенна частина збереглася хоча б на 2/3) вінірами.

Фото. Результат лікування стертості зубів лікарями Горін Д.В. і Радик Н.Я.

Вініри - тонкі міцні накладки, які можуть приймати жувальні навантаження і чудово виглядають, не вимагаючи сильно обточувати зуби, як у випадку з коронками.

Вони фарбуються в колір емалі і візуально не відрізняються від рідних верхніх або нижніх зубів.